Існувати — значить мислити.

12 березня 2023 Володимир Вернадський (28 лютого (12 березня) 1863, Петербург, російська імперія — 6 січня 1945, СРСР) — український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Лауреат Сталінської премії (1943). Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників Української Академії наук; став дійсним членом Української АН та її першим президентом (з 1919). Вернадський - засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім'ям). Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).
Біографія
Володимир Вернадський народився в Санкт-Петербурзі в сім'ї економіста Івана Васильовича Вернадського. Згодом батьки Володимира переїхали в Харків. Дитячі роки майбутнього вченого пройшли в Україні — в Полтаві, в Харкові, бував він також у Києві. У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії.
Батько прищепив Володимиру інтерес і любов до українського народу, його історії та культури. Рід Вернадських має глибокі українські корені. Один із його предків по батьківській лінії воював у війську Хмельницького. Прадід навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Батько Іван Васильович народився у Києві, очолював кафедру в Київському університеті, з переїздом до Москви очолював кафедру в Московському університеті. Мати Вернадського теж походила зі старовинного роду Константиновичів, її предки належали до козацько-старшинської верхівки. Материн дядько, Микола Гулак був співзасновником Кирило-Мефодіївського братства. Згодом у всіх автобіографіях Володимир Вернадський підкреслював своє козацьке походження.
Під впливом батька Володимир віддав перевагу все ж природознавству, що й стало приводом для вступу на фізико-математичний факультет.
1886 року Володимир Вернадський одружується з Наталією Єгорівною Старицькою, з якою познайомився ще 1885-го. 1887 року у Вернадських народився син Георгій, який пізніше став професором російської історії Єльського університету в США; а 1898 року народжується донька Ніна, яка стане лікарем-психіатром.
Наукова робота
Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Вернадський - творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст. На час першої російської революції Вернадський — вже відомий професор, а також борець за вільнодумство, демократію. Перебіг революційних подій спонукає його до праці в Тимчасовому уряді. Після жовтневого перевороту Вернадський не здає позицій, підписує звернення, в якому були і такі слова:
«…зусиллями народу буде покладено кінець пануванню насильників». За наказом Леніна і Сталіна почалося переслідування тих, хто підписав звернення. Вернадський переїжджає в Полтаву. У квітні 1918 року приходить до влади гетьман Скоропадський, проголошується Українська держава. Вернадського запрошують до Києва. Тут він очолив Комісію з організації Академії наук і Української національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи.
Володимир Вернадський був першим президентом Української академії наук (1918-1921).
Вернадський розробив життєздатну модель Академії. Згідно з його задумом, Академія має задовольняти такі важливі вимоги:
• національні (допомагати зростанню української національної самосвідомості та української культури),
• державні (сприяти підвищенню продуктивних сил країни і людини),
• місцеві (бути якнайтісніше пов’язаною зі звичайними питаннями практичного життя).
Більшовики заарештували вченого за підозрою у шпигунстві. Він потрапив у в'язницю. Перебував у камері попереднього ув'язнення Петроградської надзвичайної комісії. Його врятував колишній студент Микола Семашко. Він тоді займав посаду наркома здоров'я. Заступництво Семашка врятувало життя Володимиру Вернадському. 25 грудня 1944-го Володимир Вернадський попросив дружину принести каву. І поки та була на кухні, у вченого стався крововилив у мозок. Після того, що сталося, вчений прожив ще 30 днів, так і не опритомнівши. Помер Володимир Вернадський 6 січня 1945 року.
Творча спадщина
Різнопланова творча спадщина Вернадського привертає увагу багатьох вчених світу. Важливе місце в його діяльності займали, зокрема, мінералогія і кристалографія. Все життя працював Вернадський над проблемами радіогеології. Вернадський — також творець нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію. Велике значення Вернадський приділяв воді, 1933 року опублікована перша частина його монографії «Історія природних вод». Вчений написав понад 400 наукових праць. Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори.
У першій половині 20 сторіччя В. І. Вернадський створив учення про ноосферу (грец. ноос—розум і сфера—куля), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг «живої речовини».
Вернадський і Україна
Володимир Вернадський народився у Санкт-Петербурзі. Ніби й далеко від України, але перший «Кобзар» вийшов у Санкт-Петербурзі, а до того «Енеїда» також вийшла у Санкт-Петербурзі. 29 березня 1878 року 15-річний юнак занотував у своєму щоденнику: «Страшенно притісняють українців. Драгоманову навіть в Австрії не дозволили видавати газету українською мовою. У Росії зовсім заборонено друкувати книги моєю рідною мовою. На канікулах я з усією ретельністю візьмуся за неї. В Києві, коли в якомусь домі побачать портрет Шевченка, то його відбирають». 1880 року написав свій перший вірш про Україну.
Вернадський був небайдужий до історії України. Зокрема, читав і польські книги про історію України, написав навіть статтю «Угорська Русь з 1848 р.». Він визнавав необхідність розвитку української мови, культури, освіти, однак виступав за «лагідну» українізацію.
І хоча майже все життя науковець провів у Росії, перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав: «Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук...».
Вшанування пам'яті
Вернадський протягом свого довгого життя розривався між українською, російською, «русскою» і радянською ідентичностями. Загалом він був типовим представником транснаціональної інтелігенції імперії.
Його ім’я мають, з-поміж інших, Національна бібліотека України в Києві, університет у Сімферополі, півострів в Антарктиці і кратер на Місяці (Андреас Каппелер). В Національній Академії Наук регулярно відбуваються наукові читання на вшанування пам’яті академіка В. І. Вернадського. Академія наук СРСР у 1945 році установила грошову премію та золоту медаль імені В. І. Вернадського. Починаючи з 1973 року НАН України встановлена також премія імені В. І. Вернадського, а з 2003 р. — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України.
На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадськит». Іменем ученого названо гірський хребет у східній частині Антарктиди (1964 р.). Довжина його понад 400 км, висота 1600 м.
1996 року заснована Українська антарктична станція «Академік Вернадський».
1973 року його іменем названо бульвар у Києві (Академмістечко), 1981 року споруджено пам'ятник.
Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена академіку Вернадському. Портрет Володимира Вернадського розміщено на банкноті номіналом 1000 грн
На честь науковця названо астероїд 2809 Вернадський.
2000 року на всеукраїнському шоу «Людина року» вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою та людством було присвоєно звання «Людина століття».
За матеріалами сайту:
https://library.vspu.edu.ua/vistavki/vernadskyj/vernadskyj.htm#004